Призначили експертизу: покроковий алгоритм дій для бізнесу

Ухвала суду або постанова слідчого про призначення судово-економічної експертизи майже завжди сприймається як пауза: «експерт попрацює — тоді й побачимо». Насправді це найактивніша фаза процесу. Саме в перші дні після призначення відкривається вузьке вікно, коли сторона ще здатна вплинути на перелік питань, на обсяг документів, які потраплять до експерта, і навіть на особу самого експерта. Коли висновок уже підписаний, більшість цих інструментів вичерпано.

Найчастіше економічна експертиза приходить із кримінальних проваджень, які розслідує Бюро економічної безпеки, зі спорів навколо актів перевірок Державної податкової служби, з матеріалів, що починалися з повідомлень Держфінмоніторингу, або з господарських спорів про заборгованість і збитки. Нижче — покроковий алгоритм, складений з іншого боку столу: з погляду експерта, який отримує ці матеріали й одразу бачить, що сторона зробила або не зробила вчасно.

Крок 1. Прочитати ухвалу або постанову як технічне завдання

Документ про призначення експертизи — це технічне завдання. Експерт працює рівно в тих межах, які в ньому окреслені: він не має права ані виходити за поставлені питання, ані самостійно збирати матеріали для дослідження. Тому читати треба прискіпливо, а не по діагоналі.

На що дивитися насамперед:

1. Хто призначив. Ухвала господарського, цивільного чи адміністративного суду, ухвала слідчого судді, постанова слідчого або прокурора — від цього залежить, куди адресувати клопотання, заяви й відводи.
2. Які саме питання поставлено. Це головне: питання визначають, що буде досліджено, а що назавжди залишиться поза висновком.
3. Кому доручено проведення — конкретній державній спеціалізованій установі, конкретному судовому експерту чи «експерту, якого визначить керівник установи».
4. Який перелік матеріалів передається на дослідження і хто саме їх передає.
5. Строки. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (наказ Мін’юсту № 53/5) передбачає градацію строків залежно від складності — від кількох днів для нескладних досліджень до понад 90 календарних днів за окремим погодженням з органом, який призначив експертизу.

Чи відповідають питання експертній спеціальності

Типова причина «порожнього» висновку — питання, поставлені не тій спеціальності. Економічна експертиза охоплює три експертні спеціальності, і кожна має власний предмет.

Спеціальність	Що досліджує	Приклади коректних питань
11.1	Документи бухгалтерського, податкового обліку і звітності	Чи підтверджується документально відображення в обліку операцій із контрагентом за період …; чи підтверджуються документально висновки акта перевірки щодо заниження податку на прибуток
11.2	Документи про економічну діяльність підприємств і організацій	Чи підтверджується документально розмір заборгованості за договором; чи відповідають розрахунки сторін умовам договору; чи підтверджується документально розмір недоотриманого доходу
11.3	Документи фінансово-кредитних операцій	Чи підтверджується документально цільове використання кредитних коштів; чи відповідає нарахування відсотків умовам кредитного договору

Формулювання на кшталт «чи мало місце ухилення від сплати податків» або «чи є в діях директора зловживання службовим становищем» експерт залишить без відповіді: правова кваліфікація — виключна компетенція суду. Так само експерт не визначає податкове зобов’язання замість контролюючого органу: він перевіряє, чи підтверджуються документально розрахунки, зроблені за нормами Податкового кодексу в акті перевірки.

Якщо предмет спору виходить за межі економіки — підписи на первинних документах, ознаки дописок і виправлень, — доречно клопотати про комплексну експертизу, де поряд з економістом працюють почеркознавець і фахівець із технічного дослідження документів.

Крок 2. Перевірити експерта в Реєстрі Мін’юсту

Закон України «Про судову експертизу» покладає ведення Державного реєстру атестованих судових експертів на Міністерство юстиції. Реєстр відкритий, перевірка займає кілька хвилин. Дивитися треба три речі:

• чи є експерт у Реєстрі взагалі;
• чи чинне свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта — воно видається на визначений строк і потребує періодичного підтвердження кваліфікації;
• чи має експерт саме ту спеціальність, до якої належать поставлені питання.

Останній пункт критичний. Висновок, складений за межами кваліфікації експерта, вразливий: це прямий аргумент і для клопотання про повторну експертизу, і для оцінки допустимості доказу судом.

Якщо проведення доручено державній установі, конкретного виконавця визначає її керівник — тоді перевіряти персоналії доведеться вже після того, як стане відоме прізвище. Не полінуйтеся також пошукати в Єдиному державному реєстрі судових рішень справи, де фігурував цей експерт або ця установа: це дає уявлення про типові формулювання, повноту досліджень і про те, як суди оцінювали такі висновки раніше.

Крок 3. Оцінити підстави для відводу

Право заявити відвід експерту передбачене всіма процесуальними кодексами — КПК, ГПК, ЦПК і КАС України. Але відвід — інструмент точковий, і аргумент «нам не подобається ця установа» підставою не є.

Реальні підстави зводяться до кількох груп:

• експерт особисто, прямо чи опосередковано заінтересований у результаті справи;
• він є родичем учасника справи або перебуває з ним у стосунках, що викликають обґрунтований сумнів у неупередженості;
• він перебував у службовій чи іншій залежності від сторони: працював у компанії, обслуговував її як аудитор або консультант;
• він уже брав участь у цій справі в іншому статусі — проводив ревізію, залучався як спеціаліст;
• некомпетентність — відсутність потрібної спеціальності або чинного свідоцтва.

Заяву подають до органу, який призначив експертизу: у кримінальному провадженні — слідчому судді або суду, в інших процесах — суду, що постановив ухвалу. Робити це треба невідкладно, щойно стали відомі відповідні обставини. Затягування на практиці означає, що відвід розглядатимуть, коли дослідження вже фактично завершене, — і в ньому цілком обґрунтовано відмовлять. Варто пам’ятати й про зворотний бік: за наявності таких обставин експерт зобов’язаний заявити самовідвід сам.

Крок 4. Запропонувати власні питання

Це найнедооціненіше право сторони. Учасник справи може подати клопотання про доповнення переліку питань — і на практиці воно задовольняється значно частіше, ніж клопотання про відвід чи про заміну установи.

Що працює:

• питання про факти, а не про право;
• однозначні формулювання, без подвійного тлумачення;
• обов’язкова прив’язка до періоду («за період з … по …») і до конкретних документів;
• питання, на які в матеріалах фізично є чим відповісти.

Приклад із практики. Сторона обвинувачення ставить питання лише про суму донарахувань. Захист додає питання про те, чи враховано в розрахунку суми, які підприємство вже сплатило, і чи відповідає застосована методика первинним документам. Формально предмет той самий — але висновок за цими двома групами питань виглядатиме зовсім по-різному.

Якщо орган відмовляє у доповненні переліку, відмова має бути мотивованою і залишається у справі — згодом це стає аргументом на користь додаткової експертизи. Пам’ятайте й про паралельний інструмент: у господарському, цивільному та адміністративному процесах учасник справи має право самостійно замовити висновок експерта та подати його суду, а у кримінальному провадженні сторона захисту може залучити експерта на договірних засадах або звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Крок 5. Правильно передати матеріали

Експерт досліджує лише те, що йому надано органом, який призначив експертизу. Звідси головне правило: документи передаються через цей орган, а не «напряму експерту в руки», якщо в ухвалі не зазначено інше.

Що передавати

Повний комплект за предметом дослідження, а не лише вигідні позиції. Це не абстрактна доброчесність, а питання результату: експерт, який бачить розрив у документообігу, зазначає у висновку, що документи надані не в повному обсязі, — і це знецінює висновок для тієї самої сторони, яка їх «дозувала». Практично йдеться про:

• первинні документи — накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи, банківські виписки;
• договори з усіма додатками, специфікаціями та додатковими угодами;
• регістри бухгалтерського обліку й оборотно-сальдові відомості;
• податкову та фінансову звітність за досліджуваний період;
• накази, розрахунки, облікову політику і внутрішні положення — якщо вони пояснюють методику.

Як засвідчувати копії

Якщо передаються копії, кожна має бути належно засвідчена: відмітка «Згідно з оригіналом», посада й підпис уповноваженої особи, ініціали та прізвище, дата, печатка (за наявності). Багатосторінкові документи прошивають, нумерують і засвідчують на звороті останнього аркуша із зазначенням кількості аркушів. Незасвідчена копія не є повноцінним об’єктом дослідження, і робота може зупинитися на тижні лише через це. Якщо дослідження потребує оригіналів або доступу до облікової бази, це варто окремо зазначити в клопотанні заздалегідь.

Як зафіксувати перелік переданого

Обов’язково складайте акт приймання-передачі з описом: назва документа, дата, номер, кількість аркушів, оригінал чи копія. Два примірники, підписи обох сторін, ваш примірник — до матеріалів справи. Це страхує від двох сценаріїв одразу: «документи не надавалися» і «експерт мав, але не дослідив».

Окремо відстежуйте клопотання експерта про надання додаткових матеріалів: якщо на нього ніхто не реагує, дослідження зупиняється, а строки спливають. Саме тут пасивна сторона втрачає найбільше.

Крок 6. Робота з готовим висновком

Отримавши висновок, не обмежуйтеся резолютивною частиною. Перевірте:

1. Повноту — чи є відповідь на кожне поставлене питання; якщо ні, чи мотивовано неможливість відповісти.
2. Обґрунтованість — чи видно з дослідницької частини, як експерт дійшов висновку: які документи, які розрахунки, яка методика.
3. Простежуваність цифр — чи можна відтворити арифметику за наведеними даними.
4. Межі компетенції — чи не перейшов експерт у правову оцінку.
5. Використані матеріали — чи всі передані документи фактично досліджені.
6. Формальні реквізити — підпис експерта, його спеціальність і кваліфікація, відмітка про попередження щодо передбаченої Кримінальним кодексом відповідальності за завідомо неправдивий висновок.

Роз’яснення висновку та допит експерта

Сторона має право отримати роз’яснення висновку й клопотати про допит експерта: у кримінальному провадженні — у судовому засіданні, в інших процесах — про виклик експерта для надання пояснень. Часто це ефективніше, ніж одразу просити повторну експертизу: розбіжність нерідко знімається одним уточненням щодо методики чи вихідних даних. До допиту варто готувати письмовий перелік запитань — усно «на слух» дефекти висновку майже не розкриваються.

Додаткова чи повторна експертиза

Розрізняти їх треба чітко:

• додаткова — коли висновок неповний або нечіткий, з’явилися нові документи чи нові питання; призначається, як правило, тому самому експерту;
• повторна — коли висновок необґрунтований, суперечить іншим матеріалам справи або є обґрунтовані сумніви в його правильності; доручається іншому експерту чи комісії експертів.

Клопотання має спиратися на конкретні дефекти висновку, а не на незгоду з результатом. «Висновок нас не влаштовує» — не підстава. «Розрахунок зроблено без урахування платіжних документів, перелічених у пунктах … акта приймання-передачі» — підстава.

Типові помилки

• Пасивність. Сторона мовчить до отримання висновку, а потім намагається його спростувати. На цьому етапі більшість інструментів уже вичерпано.
• Передання лише «зручних» документів. Дає прямо протилежний ефект: неповнота матеріалів фіксується у самому висновку.
• Пропуск процесуальних строків. Відвід, доповнення питань, клопотання — усе має свої строки, і пропущений строк сам собою не відновлюється.
• Правові питання експерту. Витрачений час і відповіді «поза межами компетенції».
• Передання документів без опису. Потім неможливо довести, що саме було надано.
• Ігнорування спеціальності експерта. Питання зі сфери фінансово-кредитних операцій експерту, атестованому лише за обліком і звітністю, — гарантована проблема з висновком.

Короткий чек-лист

1. Прочитати ухвалу, виписати всі питання, виконавця та строки.
2. Перевірити експерта в Реєстрі Мін’юсту: чинність свідоцтва та відповідність спеціальності.
3. Оцінити підстави для відводу — і заявити невідкладно, якщо вони є.
4. Підготувати й подати власні питання, а за потреби — клопотати про комплексну експертизу.
5. Зібрати повний комплект документів, засвідчити копії, скласти акт приймання-передачі.
6. Відстежувати клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.
7. Отримавши висновок — перевірити повноту, обґрунтованість і реквізити, за потреби ставити питання експерту або клопотати про додаткову чи повторну експертизу.

Призначення експертизи — не вирок і не формальність, а етап, на якому позиція сторони або підкріплюється документально, або втрачається. Якщо у вашій справі призначено судово-економічну експертизу і потрібно коректно сформулювати питання, підготувати документи чи оцінити вже готовий висновок — звертайтеся на консультацію: розберемо ситуацію предметно.