Арешт і конфіскація криптоактивів у кримінальному провадженні

Криптоактив легко арештувати «на папері» — і майже неможливо реально утримати, якщо у справі немає доступу до приватних ключів. Ця стаття пояснює слідчим, детективам БЕБ і адвокатам, як накласти арешт на криптовалюту за нормами Кримінального процесуального кодексу, забезпечити її спеціальну конфіскацію та не припуститися типової помилки, коли актив формально арештовано, а його тим часом спокійно виводять на інші адреси.

Чому криптоактиви — особливий предмет арешту

У кримінальному провадженні криптовалюта розглядається як майно, що має вартість і може бути доказом, предметом чи знаряддям правопорушення, а також джерелом неправомірної вигоди. Проблема в тому, що класичний механізм арешту створювався під фізичні речі та зареєстроване майно (нерухомість, транспорт, кошти на банківських рахунках), де є реєстр або утримувач, якому можна заборонити операцію.

Криптоактив влаштований інакше. Контроль над ним визначається не записом у реєстрі, а володінням приватним ключем (або seed-фразою). Той, хто має ключ, може за лічені секунди перевести актив на будь-яку адресу у світі, і жодна ухвала цьому технічно не завадить, якщо доступ до ключа лишився у підозрюваного. Правовий статус віртуальних активів в Україні досі формується: профільний Закон «Про віртуальні активи» ухвалено, але його повноцінне застосування пов’язане з набранням чинності податковими змінами, які ще опрацьовує парламент. Тому на практиці слідчий діє загальними нормами про арешт майна та спеціальну конфіскацію.

Арешт майна: підстави та порядок (глава 17 КПК, ст. 170–175)

Арешт майна — це тимчасове, до скасування у визначеному законом порядку, позбавлення права відчужувати, розпоряджатися та/або користуватися майном за ухвалою слідчого судді, а на стадії судового розгляду — суду (стаття 170 КПК). Підставами є, зокрема, забезпечення збереження речового доказу, майбутньої спеціальної конфіскації чи конфіскації майна, а також цивільного позову про відшкодування шкоди.

Порядок стислий і жорсткий за строками:

• Клопотання подає слідчий (за погодженням з прокурором) або прокурор до слідчого судді (стаття 171 КПК).
• Слідчий суддя розглядає та вирішує питання і за наявності підстав постановляє ухвалу (статті 172, 173 КПК).
• Ухвала про арешт виконується негайно слідчим, прокурором (стаття 175 КПК).
• Власник чи володілець майна має право заявити клопотання про скасування арешту (стаття 174 КПК).

Що обов’язково зафіксувати в клопотанні

• Ідентифікатори активу: публічні адреси гаманців, назва блокчейну/мережі, тип токена, а для біржових коштів — назва майданчика та ідентифікатор акаунта.
• Обґрунтований зв’язок активу з провадженням: чому він є доказом, отриманий злочинним шляхом, є предметом чи знаряддям.
• Обсяг обмежень: не лише заборона відчуження, а й доручення на технічні дії (вилучення носіїв з ключами, звернення до біржі про блокування).
• Орієнтовна вартість активу на момент звернення — з приміткою про волатильність (див. нижче).

Технічний вузол: хто контролює ключі, той контролює актив

Ключове рішення в кожній справі — де і як зберігається доступ до активу. Від цього залежить, чи буде арешт реальним, а не декларативним.

Тип зберігання	Хто контролює ключ	Що дає реальний контроль слідству
Кастодіальний (біржа, обмінник)	Майданчик-утримувач	Блокування акаунта та арешт коштів на ньому через звернення до біржі
Некастодіальний «гарячий» (застосунок, розширення)	Користувач	Вилучення пристрою + seed-фраза/приватний ключ
Апаратний гаманець («холодний»)	Користувач	Вилучення пристрою + PIN + seed-фраза
Паперовий / металевий бекап	Користувач	Фізичне вилучення носія з ключем або seed

Некастодіальні гаманці: без ключів арешт неповний

Якщо актив зберігається у власному гаманці підозрюваного, самої ухвали недостатньо — потрібен доступ до приватного ключа або seed-фрази. Тому під час обшуку критично вилучати й ретельно описувати: апаратні гаманці, телефони й комп’ютери з гаманцями-застосунками, а також паперові та металеві носії — аркуші, картки, гравіювання з набором із 12/24 слів. У моїй експертній практиці seed-фразу нерідко знаходять записаною «офлайн»: у нотатнику, на звороті документа, у сейфі. Такий носій — це фактично сам актив, і його втрата означає втрату можливості реального арешту.

Кастодіальні активи: блокування акаунта на біржі

Якщо кошти лежать на рахунку централізованої біржі чи обмінника, контроль над ключами має майданчик. Тут ефективним є звернення про блокування акаунта та арешт коштів на ньому — за механікою це найближче до арешту коштів на банківському рахунку.

Співпраця з біржами та Держфінмоніторингом

Взаємодія з майданчиками — окремий напрям роботи, який варто планувати заздалегідь. У провадженнях про економічні злочини розслідування нерідко веде Бюро економічної безпеки (БЕБ), а простежити рух активу допомагає Державна служба фінансового моніторингу (Держфінмоніторинг).

• Українські та підконтрольні майданчики реагують на ухвалу слідчого судді про арешт і запити в межах провадження; на них можна оперативно заблокувати виведення.
• Іноземні біржі зазвичай не виконують українську ухвалу напряму — потрібен запит про міжнародну правову допомогу, а у невідкладних випадках доцільно паралельно надіслати майданчику запит на «заморозку» через його комплаєнс/безпеку, щоб виграти час.
• Аналіз ланцюжків транзакцій допомагає простежити рух активу до конкретної біржі та встановити момент, коли він потрапив під контроль утримувача, якого можна зобов’язати.

Практична порада: діяти швидко й тихо. Публічний блокчейн дозволяє будь-кому побачити активність за адресою, тож передчасне розкриття намірів провокує миттєве виведення коштів.

Оцінка вартості на момент арешту

Волатильність криптоактивів створює окрему проблему для документування та подальшої конфіскації. Вартість того самого обсягу може відчутно змінитися за години, а офіційного курсу на кшталт курсу НБУ для більшості криптоактивів немає.

На що звернути увагу:

• Фіксувати вартість на конкретну дату й час арешту, а не «взагалі».
• Спиратися на кілька незалежних джерел котирувань (провідні майданчики), а не на один випадковий обмінник.
• Зберігати первинні дані оцінки (скриншоти, вивантаження котирувань із мітками часу) — вони знадобляться під час експертизи та в суді.
• Розуміти, що вартість на момент арешту, на момент експертизи та на момент вироку може відрізнятися; це варто прямо відображати в матеріалах.

Саме тут доречна судово-економічна експертиза. Її призначення та проведення регулюють Закон України «Про судову експертизу» та Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (наказ Мін’юсту №53/5). Як судовий експерт я документую вартість на визначену дату з прив’язкою до джерел, а не подаю «одну цифру» без методики.

Зберігання арештованих активів: роль АРМА і системна прогалина

Виявити й арештувати актив — половина справи; його ще треба зберегти до вирішення долі у вироку. Управління активами, на які накладено арешт у кримінальних провадженнях, віднесено до компетенції АРМА — Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Проблема в тому, що готового, унормованого механізму зберігання саме криптоактивів наразі бракує. На практиці це породжує питання: чи переводити арештований актив на окрему підконтрольну («холодну») адресу, хто і як зберігає ключі від неї, як забезпечити незмінність і облік. Доки ці процедури остаточно не усталені, кожне рішення про спосіб зберігання має бути ретельно задокументоване, щоб згодом не постала теза про втрату чи недоступність активу.

Спеціальна конфіскація (ст. 96-1, 96-2 КК)

Кінцева мета арешту часто — забезпечити спеціальну конфіскацію: примусове безоплатне вилучення за рішенням суду в дохід держави майна у випадках, передбачених Кримінальним кодексом. Стаття 96-2 КК охоплює, зокрема, майно, яке одержане внаслідок правопорушення (та доходи від нього), було предметом правопорушення або використовувалося як засіб чи знаряддя його вчинення. Криптоактиви цілком підпадають під ці ознаки, коли доведено відповідний зв’язок зі злочином. Водночас практика конфіскації саме віртуальних активів ще формується, тому якість доказування походження активу та коректність його опису критично важливі.

Типова помилка слідства: «арешт гаманця» без доступу до ключів

Найпоширеніша й найдорожча помилка виглядає так: у клопотанні зазначено адресу гаманця, слідчий суддя постановив ухвалу — і на цьому все. Актив «арештовано», але приватний ключ лишився в підозрюваного. Технічно ніщо не заважає йому перевести кошти на нову адресу, і арешт стає порожньою формальністю.

Як діяти інакше:

1. Планувати доступ до ключів разом з арештом. Ухвала про арешт має супроводжуватися заходами з вилучення носіїв ключів (обшук, вилучення пристроїв і паперових бекапів).
2. Розділяти два сценарії. Кастодіальний актив — блокувати через утримувача (біржу); некастодіальний — здобувати ключ/seed, інакше реального контролю немає.
3. Не розкривати намірів передчасно й діяти швидко: у публічному блокчейні будь-яка затримка — це вікно для виведення.
4. Фіксувати вартість на дату арешту з кількох джерел і зберігати первинні дані.
5. Одразу продумати зберігання арештованого активу та задокументувати обраний спосіб.
6. Залучати експерта для оцінки й дослідження руху коштів там, де є волатильність або складні ланцюжки транзакцій.

Арешт і конфіскація криптоактивів — це стик права й технології, де помилка на одному кроці знецінює всю роботу. Якщо у вашому провадженні постало питання оцінки вартості віртуальних активів, дослідження їх походження чи руху коштів, звертайтеся по консультацію та судово-економічну експертизу — розберемо вашу ситуацію предметно й у межах закону.