Дроблення (структурування) платежів як відмивання коштів

Дроблення платежів — коли велику суму навмисно розбивають на кілька дрібніших, щоб кожна залишилася нижче порога обов’язкового фінансового моніторингу — здається простим способом «пройти непоміченим». Насправді все навпаки: сама закономірність таких платежів і є однією з класичних ознак відмивання коштів, на яку налаштовані і банки, і Держфінмоніторинг. Нижче поясню, як працює структурування, чому воно радше привертає увагу, ніж приховує слід, і що в таких операціях встановлює судово-економічна експертиза.

Що таке дроблення (структурування) операцій

Дроблення (у міжнародній практиці — structuring, а розмовно smurfing, «смурфінг») — це штучний поділ однієї за суттю операції на кілька менших переказів. Мета — щоб жодна окрема транзакція не сягнула суми, за якої вмикається обов’язковий фінансовий моніторинг.

За чинним законодавством про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів поріг обов’язкового фінансового моніторингу для фінансової операції становить 400 000 грн (для окремих сфер, зокрема організації та проведення азартних ігор, він нижчий). Логіка «смурфа» проста: замість одного платежу на 900 000 грн провести три по 300 000 грн або десять по 90 000 грн — часто ще й через різних осіб, дрібних виконавців-«смурфів», що й дало назву типології.

Класичні форми структурування:

• один платіж перетворюють на серію переказів «під поріг» одному одержувачу;
• одну суму розподіляють між кількома рахунками чи контрагентами;
• одну операцію дроблять на готівкові внески або зняття дрібними частинами в різних відділеннях чи банкоматах.

Важливо від початку розмежувати: сам собою платіж нижче 400 000 грн — не порушення. Ознакою, яку оцінюють, його робить саме штучність поділу: коли за дробленням стоїть єдиний економічний зміст і намір уникнути контролю.

Чому дроблення «не працює»: воно саме й видає схему

Тут головний парадокс структурування. Профільний закон вимагає від суб’єктів первинного фінансового моніторингу (СПФМ) — банків, платіжних установ, нотаріусів, інших визначених осіб — повідомляти не лише про порогові операції (що сягають 400 000 грн і мають визначені законом ознаки), а й про підозрілі операції незалежно від суми.

А ознакою підозри, за критеріями ризику у сфері фінмоніторингу, є саме поведінка, характерна для дроблення:

• операції, що начебто навмисно утримуються трохи нижче порога;
• поділ платежу на частини без розумного економічного пояснення;
• невідповідність операції фінансовому стану чи звичайній діяльності клієнта.

Інакше кажучи, обходячи «поріг суми», клієнт потрапляє під «поріг підозри». Автоматизовані системи банків налаштовані не тільки на разові великі суми, а й на патерни — серії однотипних платежів, підозріло рівних часток, повторюваних призначень. Тому структурування, задумане як маскування, на практиці часто саме й стає тим сигналом, що запускає перевірку.

Суміжні типології, з якими поєднують дроблення

Дроблення рідко існує само по собі — його зазвичай комбінують з іншими прийомами, щоб розірвати зв’язок між джерелом і кінцевим одержувачем.

Підставні особи та «дропи»

Щоб дрібні платежі не сходилися на одну особу, залучають підставних осіб — номінальних власників рахунків, «дропів», на чиї картки та ФОП проводять транзакції. Типові ознаки: активність на рахунках соціально незахищених людей, студентів, осіб без відповідних доходів; рахунок відкрито нещодавно й одразу «прокачує» суми, непорівнянні з профілем власника.

Транзитні перекази і «мозаїчні» платежі

• Транзитні рахунки — ланки, на яких кошти майже не затримуються: зайшли й того ж або наступного дня пішли далі, без ознак реальної діяльності (оренди, зарплат, податків).
• «Мозаїчні» платежі — коли одна велика сума збирається з десятків дрібних надходжень від різних відправників або, навпаки, «розсипається» на безліч дрібних виплат, щоб жоден фрагмент не виглядав підозріло. Картина зчитується лише тоді, коли фрагменти скласти докупи — як мозаїку.

Саме зв’язка «дроблення + підставні особи + транзит» дає ефект, до якого прагне схема: формально — множина дрібних, «невинних» операцій; по суті — єдиний керований потік коштів.

Індикатори, на які звертають увагу

Індикатор	Що конкретно насторожує
Платежі «під поріг»	Серія операцій трохи нижче 400 000 грн поспіль
Короткі проміжки	Кілька переказів одному одержувачу за години або 1–2 дні
Однотипні призначення	Ідентичні або майже однакові формулювання призначення платежу
Єдиний економічний зміст	Розбиті суми покривають один договір, поставку чи зобов’язання
«Рівні» частки	Сума ділиться на однакові або підозріло «круглі» частини
Невідповідність профілю	Обсяги не відповідають доходам, діяльності чи історії клієнта

Жоден індикатор окремо не доводить відмивання. Доказову вагу має сукупність — коли кілька ознак збігаються й підкріплені документами.

Як виявляють дроблення

Виявлення структурування — це не одна дія, а ланцюг:

1. СПФМ (перша лінія). Банк чи інша установа фіксує підозрілий патерн автоматизованою системою та рішенням відповідального працівника, зупиняє або бере операцію на контроль і формує повідомлення.
2. Держфінмоніторинг. Акумулює повідомлення про підозрілі й порогові операції, аналізує їх у сукупності (зокрема зіставляючи фрагменти, що по окремих банках не викликали б питань) і за наявності підстав передає узагальнені матеріали правоохоронним органам.
3. Правоохоронці й кримінальне провадження. Матеріали йдуть до Бюро економічної безпеки (БЕБ), Національної поліції, СБУ; якщо предикатом є податкові порушення — із залученням Державної податкової служби (ДПС). Уже в межах провадження, за нормами Кримінального процесуального кодексу про призначення експертизи, слідчий, прокурор або суд може доручити судово-економічне дослідження.

Ключова перевага цього рівня — Держфінмоніторинг бачить операції поверх окремих банків. Те, що в одному банку виглядає як три незалежні платежі, у зведеній картині постає як цілісна серія під поріг.

Наслідки для учасників операцій

• Зупинення фінансових операцій. СПФМ має право зупинити підозрілу операцію, а Держфінмоніторинг — продовжити зупинення на визначений законом строк, поки триває перевірка. Для бізнесу це заморожені кошти й паралізовані розрахунки.
• Обмеження на рівні банку. Відмова у проведенні операції, розірвання ділових відносин, закриття рахунку в межах ризик-орієнтованого підходу.
• Кримінальна відповідальність. За доведення мети легалізації настає відповідальність за статтею 209 Кримінального кодексу України. Але легалізація завжди «вторинна»: потрібне встановлене предикатне діяння — джерело злочинного походження коштів (ухилення від сплати податків, привласнення, шахрайство тощо). Без доведеного джерела дроблення саме по собі ще не є «відмиванням».

Окремо зазначу: недотримання вимог законодавства про фінмоніторинг самими СПФМ також тягне відповідальність — це стимулює установи не «пропускати» підозрілі серії.

Роль судово-економічної експертизи

Коли справа доходить до провадження, завдання експерта — не назвати схему «відмиванням» (це правова кваліфікація), а документально відновити фактичний бік роздрібнених операцій. У моїй експертній роботі це три ключові напрями.

• Реконструкція фактичних сум. Зібрати розсипані фрагменти в єдину картину й показати, що серія дрібних переказів за сумою, змістом і сторонами відповідає одній операції. По суті — «скласти мозаїку» назад.
• Встановлення джерел і одержувачів. За банківськими виписками, платіжними інструкціями, договорами простежити, звідки кошти надійшли, через які ланки пройшли й де осіли.
• Відтворення послідовності. Вибудувати операції в хронології «хто → кому → скільки → коли → на якій підставі», зафіксувавши короткі проміжки, однотипність призначень і транзитність.

Водночас експерт-економіст не кваліфікує діяння за статтею Кримінального кодексу, не робить висновку про «відмивання» як правову оцінку й не встановлює вини чи умислу — це прерогатива слідства й суду. Це розмежування прямо випливає із Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5.

Типові помилки, яких варто уникати

• Ототожнювати дроблення зі злочином. Платежі під поріг — ознака, а не доказ; протиправну мету доводить сукупність фактів, а не сам поділ.
• Працювати без первинних документів. Виписка без договорів і платіжних інструкцій дає лише контур, а не підтвердження єдиного економічного змісту.
• Ігнорувати призначення платежу. Саме тут найчастіше видно, що дрібні перекази обслуговують одне зобов’язання.
• Виходити за межі компетенції. Формулювання «встановлено факт відмивання» у висновку економіста — вразливе місце, яким одразу скористається захист.

Практичні орієнтири для сторін

• Слідчому / детективу — формулювати питання про фактичний рух і зв’язок операцій («чи становлять перекази єдину операцію», «якою є сукупна сума»), а не просити «підтвердити відмивання»; забезпечити повний масив виписок і первинних документів по всіх причетних рахунках.
• Адвокату — перевіряти, чи не вийшов експерт за межі компетенції, чи враховані розумні економічні пояснення поділу платежів (графік оплат за договором, ліміти, технічні причини), чи доведено предикатне діяння.
• Керівнику бізнесу — пам’ятати, що навіть виправдане дроблення (наприклад, поетапна оплата) варто підкріплювати документами; штучне «утримання під порогом» без пояснення створює ризик перевірки навіть за відсутності злого наміру.
• Приватній особі — не надавати власні картку чи ФОП для «проведення» чужих платежів за винагороду: це роль «дропа» в чужій схемі з реальними наслідками.

Дроблення платежів — приклад того, як спроба сховатися від контролю сама стає слідом. Якщо ви як адвокат, слідчий чи керівник стикаєтеся з потребою розібратися в серії роздрібнених операцій або оцінити вже наявний висновок, зважена консультація та фахова судово-економічна експертиза допоможуть вибудувати позицію на фактах, а не на припущеннях. Буду рада допомогти в межах експертної компетенції.