Хто призначає судову експертизу: суд, слідчий чи сторона

Судову експертизу не можна призначити самому собі: закон закріплює право «дати старт» дослідженню за конкретними суб’єктами, і в кожному виді процесу вони різні. Водночас сторона не безпорадна — вона може або клопотати про призначення, або самостійно замовити висновок експерта й подати його як доказ. Нижче я, спираючись на власну експертну практику, поясню, хто саме призначає (у кримінальному провадженні — залучає) експертизу в кримінальному, господарському, цивільному й адміністративному процесі та коли ви маєте право обрати конкретного експерта.

«Призначити» і «замовити висновок» — це дві різні дії

Перш ніж переходити до конкретних кодексів, засвойте головне розмежування — воно знімає більшість плутанини.

• Призначити (залучити) експертизу може лише орган, що веде провадження: суд — ухвалою, слідчий, дізнавач або прокурор — своїм процесуальним рішенням. Це владний акт, яким експерта офіційно залучають до справи, попереджають про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а остаточне коло питань затверджує сам орган.
• Замовити висновок експерта може сторона чи її адвокат — на договірних засадах, поза межами процесуального призначення. Це право учасника звернутися до атестованого судового експерта, отримати висновок і подати його до справи як доказ.

У кримінальному провадженні Кодекс називає цю дію «залученням експерта», у судових процесах — «призначенням експертизи», але суть однакова: рішення ухвалює орган, що веде справу. Обидва шляхи ведуть до одного інструмента — висновку судового експерта, але відрізняються ініціатором: у першому випадку рушієм є держава, у другому — сама сторона. Розуміння цієї різниці одразу підказує, куди звертатися саме вам.

Кримінальне провадження: обвинувачення, захист і слідчий суддя

У кримінальному процесі найширші можливості залучити експерта має сторона обвинувачення. Слідчий, дізнавач або прокурор залучають експерта самостійно, за наявності підстав для проведення експертизи (ст. 242–243 КПК). Зверніть увагу на термінологію: чинний Кодекс говорить саме про «залучення експерта», а не про «призначення» — формулювання оновили у 2019 році, коли стороні обвинувачення повернули право залучати експерта без окремого дозволу слідчого судді. На практиці це рішення оформлюють відповідним дорученням (постановою) про проведення експертизи.

В економічних справах ініціаторами часто виступають детективи Бюро економічної безпеки (БЕБ), а самі матеріали формуються за участю Державної податкової служби (ДПС), а у справах про відмивання коштів — і Державної служби фінансового моніторингу.

Обов’язкові випадки

Кодекс визначає ситуації, коли залучення експерта є обов’язковим (ст. 242 КПК). Прямо перелічені випадки стосуються здебільшого причин смерті, тяжкості тілесних ушкоджень, психічного стану чи віку особи — тобто не економіки. Для економічних питань діє загальніше правило: якщо встановити обставину, що має значення для провадження, неможливо без спеціальних знань, суд, як правило, потребує висновку експерта, щоб вважати суму збитку чи несплаченого податку доведеною. Формально це не «обов’язкова експертиза» у розумінні ст. 242 КПК, але на практиці без фахового розрахунку такі суми залишаються вразливими до оскарження.

Права сторони захисту

Сторона захисту не мусить лише спостерігати. Вона має право:

• самостійно залучити експерта на договірних умовах і отримати висновок — це пряма реалізація принципу змагальності (ст. 243 КПК);
• звернутися з клопотанням до слідчого, дізнавача чи прокурора про залучення експерта;
• якщо для дослідження потрібні дії, які може санкціонувати лише суд (наприклад, доступ до вилучених і опечатаних документів), або в разі відмови сторони обвинувачення — клопотати перед слідчим суддею про залучення експерта (ст. 244 КПК).

Тобто в кримінальному провадженні експертизу може ініціювати і держава, і захист — питання лише в тому, хто перший і на якій підставі. Під час судового розгляду залучити експерта може вже й суд за клопотанням учасника.

Господарський процес: суд ухвалою або висновок за замовленням

У господарських спорах експертизу призначає суд своєю ухвалою, якщо для з’ясування обставин потрібні спеціальні знання (ст. 99 ГПК). Клопотати про це може будь-який учасник — позивач, відповідач, третя особа.

Паралельно кодекс дає сторонам самостійний інструмент: висновок експерта, складений на замовлення учасника справи (ст. 101 ГПК). Учасник сам укладає договір з експертом, ставить питання й подає готовий висновок разом із позовом чи відзивом. Це зручно, коли потрібно підкріпити свою позицію ще до того, як суд вирішить, призначати експертизу чи ні.

Цивільний процес: суд або замовлення сторони

Логіка цивільного судочинства аналогічна. Експертизу призначає суд (ст. 103 ЦПК) — зазвичай за клопотанням сторони, рідше з власної ініціативи. І так само сторона має право подати висновок експерта, підготовлений на її замовлення (ст. 106 ЦПК).

На практиці замовлений висновок у цивільних справах — поширений хід у кредитних спорах чи поділі майна: сторона наперед отримує розрахунок і заходить у процес уже з готовим доказом, а не з проханням «давайте призначимо й почекаємо».

Адміністративний процес: суд за нормами КАСУ

В адміністративному судочинстві — наприклад, при оскарженні податкових повідомлень-рішень — діють ті самі два режими. Експертизу призначає адміністративний суд за відповідними нормами Кодексу адміністративного судочинства (КАСУ), а учасник справи так само може подати висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок близький до цивільного та господарського, тож стратегія однакова: або клопотати перед судом, або прийти з власним висновком.

Хто призначає та хто замовляє: коротка карта

Вид процесу	Призначає / залучає (владний бік)	Може замовити висновок сама сторона
Кримінальний	Слідчий, дізнавач, прокурор; слідчий суддя за клопотанням захисту — ст. 242–244 КПК	Так, сторона захисту (а також потерпілий)
Господарський	Суд (ухвала) — ст. 99 ГПК	Так — ст. 101 ГПК
Цивільний	Суд (ухвала) — ст. 103 ЦПК	Так — ст. 106 ЦПК
Адміністративний	Суд — за нормами КАСУ	Так, за правилами КАСУ

Коли сторона може обрати конкретного експерта

Це питання, яке хвилює найбільше, тож відповідаю прямо.

• Коли ви замовляєте висновок самостійно — ви обираєте експерта повністю на власний розсуд. Ви укладаєте договір із конкретним атестованим судовим експертом чи установою, і саме ви вирішуєте, кому довірити дослідження.
• Коли ви клопочете про призначення (залучення) — ви маєте право запропонувати конкретну установу або прізвище експерта, але остаточне рішення ухвалює орган, що призначає експертизу. Суд чи слідчий може погодитися з вашою пропозицією, а може доручити дослідження іншому експерту.

Тому активна позиція на етапі клопотання варта зусиль: аргументуйте, чому пропонуєте саме цього фахівця (спеціалізація, атестація за потрібними спеціальностями, реальні строки, відсутність конфлікту інтересів). Перевірити, чи має експерт чинну атестацію за потрібним напрямом, можна за Реєстром атестованих судових експертів, який веде Міністерство юстиції України.

Роль установ Мін’юсту та атестованих експертів

Хто б не ініціював дослідження, проводити його може лише той, хто має на це право за законом. Загальні засади закріплені у профільному Законі України «Про судову експертизу», а порядок організації та проведення — у відомчій Інструкції Мін’юсту про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (№ 53/5).

Судову експертизу проводять:

• державні спеціалізовані установи — науково-дослідні установи судових експертиз системи Мін’юсту та експертні служби інших відомств;
• атестовані судові експерти, які не є працівниками державних установ, внесені до державного Реєстру і мають право провадити приватну експертну діяльність за своїми спеціальностями.

Для економічних питань ідеться про спеціальності економічної експертизи — дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності; документів про економічну діяльність підприємств; документів фінансово-кредитних операцій. Головне, на що варто дивитися при виборі, — не форма власності установи, а наявність у конкретного експерта чинної атестації саме за тією спеціальністю, якої потребує ваша справа.

Типові помилки

За роками експертної роботи найчастіше бачу такі промахи ще на етапі ініціювання.

• Плутанина «призначити» і «замовити». Сторона місяцями чекає, поки суд «сам призначить», хоча могла паралельно замовити висновок і зайти в процес із готовим доказом.
• Пасивність під час формулювання питань. Якщо не поборотися за коло питань у клопотанні, експерт відповідатиме на питання опонента в зручній для нього редакції.
• Спроба «нав’язати» експерта в судовому процесі. Пропозиція конкретного фахівця — це право, а не гарантія; розраховувати лише на те, що суд призначить «вашого» експерта, не варто.
• Правові питання замість фактичних. Прохання оцінити «вину», «законність договору» чи «наявність ухилення» — поза компетенцією експерта; він досліджує факти й цифри, а не кваліфікує діяння.

Коротко

Право призначити (залучити) експертизу мають суд (в усіх видах судочинства), а також слідчий, дізнавач, прокурор чи слідчий суддя (у кримінальному провадженні). Але сторона — не пасивний спостерігач: у господарському, цивільному та адміністративному процесі вона може замовити висновок експерта самостійно, а в кримінальному — і залучити експерта на договірних умовах, і клопотати перед слідчим суддею. Обрати конкретного експерта ви вільні тоді, коли замовляєте висновок самі; у разі призначення судом ви лише пропонуєте кандидатуру.

Якщо ви вагаєтеся, який шлях підходить саме вашій ситуації — клопотати про призначення чи замовити висновок, і кому доручити дослідження, — запрошую на консультацію: разом визначимо коректний порядок дій і сформулюємо питання так, щоб висновок працював на вашу позицію.